Юрій Мусатов: «Прагну світового визнання, але для цього треба ще багато працювати» Фото
Інтерв'ю

Юрій Мусатов: «Прагну світового визнання, але для цього треба ще багато працювати»

  • 3 859
  • 0
4 репостів

За останній час про художника Юрія Мусатова в Україні дізналися набагато більше прихильників мистецтва, ніж це було раніше. Хоча його роботи вже не перший рік «мешкають» у багатьох світових галереях. Знаходячись у безперервному пошуці свого стилю, зараз Юрій, здається, вже точно знає, що він хоче бачити у своїх роботах. Часто його руки створюють дійсно унікальні об'єкти, які хочеться бачити у своєму інтер'єрі.

Популярність окремого художника-кераміста, як не крути, безпосередньо пов'язана з популярністю цього напряму мистецтва. Якщо навколо вас не відкриваються виставки та галереї кераміки, то і конкретні імена ви навряд чи почуєте. Саме так у нашій країні було у минулі роки, але зараз, за словами Юрія Мусатова, ситуація стала покращуватися. FAQinDecor із задоволенням поспілкувався із художником та дізнався, чому він вирішив відійти від перфекціонізму, що потрібно для світового визнання та яким він бачить своє майбутнє.

Коли люди, з якими я знайомлюсь, дізнаються, що я художник, то просять намалювати їхній портрет. Почалося все тоді, коли я був дитиною, ходив до дитячого садочку та любив малювати у зошиті, а коли приходив додому, то ліпив із піску все, що тільки можна було. Увечері я ліпив цілі міста поруч зі своїм двором, а зранку вони були розтоптані. Мені доводилось кожен день наново їх відбудовувати. З цього все і почалось. Дорослі, проходячи повз «будівництва», хвалили та говорили, що у майбутньому я стану архітектором. Архітектором я не став, але багато років потому — відкрив для себе глину. Усе тому, що зустрів легенду української кераміки Григорія Протасова. Він був моїм учителем та дипломним керівником у Сумах, коли я навчався в училищі мистецтв та культури. Три роки ми навчалися, а четвертий — виявився переломним. Григорій Миколайович повністю змінив наше бачення кераміки як мистецтва. Він приносив нам німецькі журнали про сучасну кераміку, багато розповідав, показував світлини, а наприкінці порадив вступати до Львівської академії мистецтв. Так я і зробив.

Себе називаю виключно художник чи артист. Наприклад, у Польщі є багатогранне слово — artysta. Ти можеш бути скульптором, живописцем чи ще кимось, але тебе завжди будуть називати саме артистом. У принципі, як і в англійському— artist.

В останній час я намагаюсь застосовувати в кераміці стиль «вабі-сабі» та відходити від перфекціонізму.

Отримую величезне задоволення у момент відкриття власних виставок. Тоді, коли приходить безліч людей, що милуються моїми творами. Заради таких моментів, коли бачиш, що все не дарма — хочеться жити.

В останній час я намагаюсь застосовувати в кераміці стиль «вабі-сабі» та відходити від перфекціонізму. Раніше намагався вижати максимум зі своїх робіт. Обов'язково обпалював декілька разів, а якщо не подобалась якась плямка — перероблював. Але коли подивився на роботи східних майстрів — китайців та японців, то зрозумів, що насправді нічого перероблювати не треба. Вони ставляться до цього по-іншому, багато в чому бачать шедеври. Я ж, коли діставав роботу з печі, а на ній з'являся потік, то намагався перепалювати чи навіть коригувати шліф-машиною. А на сході у такій ситуації отримують задоволення від того, як гарно потекло.

Якщо замислитися, то не так вже і легко підрахувати, скільки мною створено об'єктів. Якщо врахувати невеликі предмети типу чашок, то одна тисяча точно назбирається, якщо не дві. Якщо ж предмети з розміром не менш 20-ти сантиметрів, то близько трьохсот штук, а може і більше. Я втратив рахунок. Треба розуміти, що п'ять моїх робіт зараз знаходяться у США, півтора десятки — у Швейцарії, у Німеччині близько п'яти, чотири — у Португалії. У багатьох країнах — по одній-дві роботі.

Одна з робіт, якою я пишаюся, знаходиться у харківському Фельдман Екопарк — два моїх «вибухи», зроблені у 2015 році. Їх я створив за рекордні терміни. Висота скульптур близько 160-170 сантиметрів.

Мої роботи — це мої мрії та роздуми про сучасний світ та явища, наприклад такі, як «хмарні технології». У мене навіть є серія робіт «Хмари-онлайн» (Cloud on-line). Окрім цього, люблю роздумувати про космос, вибухи та екологію. Наприклад, черкаська серія — «Труби». Вона народилася рік тому, коли я працював у майстерні у Черкасах, а поруч із нею постійно диміли труби.

Раніше, коли мої роботи йшли до чиїхось рук — було школа їх віддавати, але зараз я почав ставитися до цього по-іншому. Добре, когли ці роботи зберігаються у людей і радують їх. Цікаво буде подивитись на них за деякий час.

У моїх планах на майбутнє — відкриття керамічної лабораторії з шоурумом, куди б могли приходити люди, милуватися роботами, а також слідкувати за процесом їхнього створення.

Не так давно в Україні взагалі не було цікавості до кераміки, на відміну від закордонних країн — особливо Німеччині. Був випадок, коли на німецькій виставці я підніс до подіуму ще гарячу роботу, просто з пічки, і її одразу ж купили. Я був дуже здивований.

У багатьох країнах: Туреччині, Таїланді, Китаї, Південній Кореї — роботу з керамікою підтримують на державному рівні. Наприклад, у Туреччині, в університеті Хачепете, де є відділені кераміки: величезний корпус з пічками та гарними майстернями для студентів. Для порівняння, у Львівській академії мистецтв на кафедрі кераміки одна газова пічка та одна маленька електрична. Це, зверніть увагу, Академія мистецтв. А в турецькому медичному університеті тільки одне відділеня кераміки має корпус за розміром, як академія мистецтв у Львові уся.

 

Дуже погано, що в нашій країні немає галереї чи музею кераміки. Але радує, що за останні декілька років інтерес до цього мистецтва виріс. Насправді усе просто: для популяризації потрібні гроші. Тим не менш, зараз вже багато людей працюють над однією великою метою — створення Українського Центру Кераміки у Києві. Може, не всі це усвідомлюють, але рано чи пізно вони зустрінуться саме у цьому місці. Особливо треба подякувати благодійному фонду Sky Art Foundation і фестивалю «ЦеГлына» за підтримку та розвиток сучасної української кераміки.

Нові ідеї у мене почали з'являтися два місяці тому, після симпозіуму у Таїланді. Там мене вразив королівський палац. Хоча, насправді, неймовірним є увесь Таїланд: від рослинності до традиційного одягу та архітектури. Зараз, коли я ходжу українською землею, то в рослинах помічаю щось схоже на Таїланд. У голові зріє великий проект, який буде пов'язаний саме із цим.

Прагну до світового визнання, але для цього потрібно ще багато працювати, частіше відвідувати різноманітні заходи та спілкуватися зі світовими художниками. Насправді, так я і роблю, але не настільки стрімко, як того хотілося б. Думаю, що досягну якогось іншого рівня, коли вступлю до Міжнародної Академії Кераміки у Женеві. Це моя першочергова мета.

У моїх планах на майбутнє — відкриття керамічної лабораторії із шоурумом, куди могли б приходити люди, милуватися роботами, а також слідкувати за процесом їхнього створення. Цей проект ми розробляємо із фондом Sky Art Foundation. Також там будуть проводитися майстер-класи, лекції, резиденції для закордонних художників. У майбутньому хотілося б організувати в Україні бієнале сучасної кераміки.

Якщо є бажання присвятити себе кераміці, то для того, щоб досягти певного рівня у цій справ, необхідно більше спілкуватися зі своїми іноземними колегами, брати участь у симпозіумах, виставках та бієнале. Постійно експериментуйте, а також не забувайте про східну кераміку. Будьте відкритими — не тримайте у собі інформацію, а діліться нею

Автор: Сергій Алейнік

 


  • 3 859 переглядів
  • 0 коментарів
Читайте далі
Faqindecor Контакты: Телефон:+380636949447, Электронная почта: faqindecor@gmail.com Адрес: 7, Gogol str, Kharkiv, Ukraine